неділя, 18 листопада 2012 р.

Перше чудо Ісуса Христа: звільнення від алкоголю

Перше – завжди найважливіше, бо задає напрямок розвитку. Куди пустиш стрілу, туди вона й полетить. Який закладеш фундамент, таким буде дім. Як виховаєш маленьку дитину, так вона і пройде життя. Якщо хочеш щось пізнати – поглянь, з чого воно почалося.
«Через три дні було весілля в Кані Галілейській, і була там мати Ісуса. Запросили на весілля також Ісуса та його учнів. Коли ж забракло вина, мати Ісуса каже до Нього: Вина не мають. Ісус відповів їй: Що мені й тобі, жінко? Ще не прийшла моя година. Але Мати його мовила до слуг: Що тільки скаже вам, робіть. Було ж там шість кам’яних посудин на воду, кожна вміщала дві або три міри. Сказав їм Ісус: Наповніть посудини водою. Вони наповнили їх по вінця. Далі каже: Зачерпніть тепер і несіть до весільного старости. І понесли. Коли староста покуштував воду, що стала вином, – не знав він, звідки воно взялося, знали лише слуги, котрі зачерпнули воду, – закликав молодого і мовив до нього: Кожен чоловік дає спершу вино добре, а як нап’ються — гірше. Ти ж добре вино зберіг досі. Ось такий початок чудес учинив Ісус у Кані Галілейській і тим об’явив свою славу, і учні Його увірували в Нього. По тому пішов Він у Капернаум, сам Він і його мати, і брати, і його учні, і пробули там разом кілька днів» (Іван 2.1–12).
Щоб зрозуміти сенс цієї події, треба вияснити що, власне, пили на цьому весіллі. 
Річ у тім, що українське слово «вино» має три значення: 
1) виноград (див. словник Бориса Грінченка), 
2) виноградний сік, 
3) алкогольне вино (зброджений виноградний сік). 
Первинним значення слова «вино» є сік винограду, адже саме слово «виноград» буквально означає «оболонка для вина», «сховище вина» (град – огорожа, оболонка, захист). 


У згаданому вище євангельському оповіданні для позначення вина вживається гелленське (давньогрецьке) слово «ойнос» (οινος). Близьке до нього гелленське слово «ойне» (οινη) означає: 1) виноградна лоза, 
2) вино (давньогрецько-російський словник Дворецького). 
Це слово «ойнос» також має два значення: 
1) незброджений (безалкогольний) сік.
2) зброджений сік – алкогольне вино. 


П’ЯТЬ СОРТІВ ВИНА, ТОБТО ВИНОГРАДНОГО СОКУ 
Найбільш якісним і найбільш корисним є «живе вино» – свіжо віджатий виноградний сік, «фреш». Він об’єктивно є найсмачнішим і найкориснішим, про це знали завжди – і тепер, і в давнину. Завдяки тому, що виноград у гронах можна зберігати багато місяців, «живе вино» могли споживати аж до весни, поки ще стояла прохолодна погода. Проте сам процес зберігання живого винограду був непростий, адже вимагав дуже точного дотримання технології зберігання: акуратний збір у суху погоду в рукавичках, видалення пошкоджених виноградинок, прохолодне приміщення, розвішування грон на шнурках або акуратне складання їх у ємності, застосування природних фітонцидів (хрін, часник) та багато інших тонкощів. 


Вином «другого сорту» вважався переварений сік – він міг зберігатися у добре закупореній глиняній посуді протягом багатьох років. Це найпоширеніший спосіб зберігання соку в усі часи. Зазвичай переварений сік був занадто концентрований, тому його розбавляли приблизно такою ж чи більшою кількістю води. 


Вином «третього сорту» був сік, який отримували шляхом додавання води до виноградного сиропу. Цей сироп виробляли шляхом тривалого виварювання соку. Іноді він був таким густим, що його намазували на хліб як повидло. Виноградний сироп дуже добре зберігався, а для відновлення з нього соку зазвичай додавали воду в пропорції 1:20. Фактично, це був виноградний компот. 


Як бачимо, вина другого і третього сорту вимагали термічної обробки, адже після видушування виноградний сік швидко починає ферментувати, розпадатися. Якщо цей розпад не зупинити, то можна отримати вино «четвертого сорту» – алкогольне. 


Для цього через 4–6 днів після видушування сік розливали в посудини або в нові бурдюки з козячої шкіри. По мірі бродіння і виділення вуглекислого газу бурдюк гранично роздувався. Нові бурдюки еластичні, тому під тиском газу спокійно розширюються. Старі ж бурдюки вже втратили свою податливість, тому при заливанні молодого вина (неперебродженого соку) можуть луснути. 


Як бачимо, для отримання вина четвертого сорту (тобто алкогольного) використовується найпростіша технологія, яка не вимагає ні надзвичайної ретельності як для фрешу, ні термічної обробки як для консервованого соку. Достатньо просто перекрити доступ кисню. 


Фатальним недоліком цього методу зберігання соку є те, що під час бродіння виділяється етиловий спирт, який є отрутою і сильнодіючим наркотиком. Про останнє, до речі, відверто повідомляється в державному стандарті СРСР – ГОСТ 18300-72 на етиловий спирт. У розділі 5 «Вимоги безпеки» надруковано: «5.1. Етиловий спирт – легко займиста, безбарвна рідина з характерним запахом, належить до сильнодіючих наркотиків, що викликає спочатку збудження, а потім параліч нервової системи». 


Про цю небезпеку люди знали набагато раніше, тому алкогольне вино (виноградний сік 4-го сорту) – це був «напій для бідних» чи, краще сказати, низів суспільства. Його категорично забороняли вживати жінкам – через неминуче отруєння яйцеклітин і ймовірність народити потвору. Чоловіки ж, якщо його пили, то сильно розбавляли водою, зазвичай у 3–10 разів. Міцність такого алкогольного вина не перевищувала 3 градусів, тобто воно було навіть слабкішим за нинішнє пиво. Проте вживання навіть такого вина засуджувалося суспільством (як нині наркоманія) або взагалі заборонялося. Наприклад, закони Давнього Риму взагалі забороняли вживати алкогольне вино людям до 30 років, тобто в період активного відтворення потомства. Тоді добре знали, що алкоголь є отрутою навіть у таких малих дозах. 


Отже, алкогольне вино є продуктом розпаду (розкладання, вмирання) виноградного соку, але не остаточним. Якщо до вина відкрити доступ повітря, то за 2–4 тижні воно прокисає і перетворюється на вино «п’ятого сорту» – «кисле вино», оцет (гелленською – оксос, тобто «кислий», від «окис»). 


Якщо алкогольне вино – це наркотик і отрута, то оцет – це абсолютна отрута. Вживання оцту людиною руйнує її систему травлення, особливо нирки і печінку. Для дорослої людини смертельна доза безводної оцтової кислоти становить 12-15 г, оцтової есенції – 20-40 мл, столового 9% оцту – близько 200 мл. Тобто отруйність оцту в 10 разів вища за отруйність етилового спирту. Скажімо, якщо від стакану «вина 4-го сорту» людина п’яніє, то від стакану «вина 5-го сорту» – вмирає. Саме через свою здатність убивати все живе оцет використовується при консервації і дезінфекції, зокрема для знищення вошей та інших паразитів. Навіть невеликі дози оцту убивають грибки, плісняву, спорові форми мікробів, стійкі до кип’ятіння. 


Отже, найкориснішим є свіжо видушений виноградний сік (фреш). Після видушування він уже за годину починає розпадатися (бродити). Процес розпаду можна зупинити термічною обробкою, отримавши консервований сік, сироп або повидло. При додаванні води їх перетворюють на смачні і корисні напої. За свідченням античних авторів, найкращі вина були нешкідливими. Римський вчений і ерудит Пліній Старший (1 ст. н.е.) ясно писав, що «хороші вина не містили спирту». 


Якщо ж розпад не зупинити, то цілющий сік швидко перетворюється на отруту, адже продуктами його бродіння є етанол (наркотик і отрута, що знищує передусім мозок) або оцет (на порядок потужніша отрута, що знищує передусім шлунок, нирки і печінку). Чим глибша глибина розкладання, тим вища отруйність. 


Через свої відомі отруйні якості алкогольне вино і оцетне є продуктами харчування. Натомість вони є корисними для зовнішнього застосування – як розчинники, паливо, дезінфікуючі засоби тощо. Споживання цієї отрути в якості напоїв є, в залежності від дози, засобом повільного або швидкого самогубства. 


ЩО ПИЛИ НА ВЕСІЛЛІ В КАНІ ГАЛІЛЕЙСЬКІЙ? 


Галілея була краєм з розвинутим виноградарством, тож там масово виробляли вино, тобто виноградний сік, усіх п’яти сортів: від фрешу до оцту. Весілля в Кані Галілейській відбулося на самому початку публічної діяльності Ісуса Хреста, отже – у квітні або травні 30 року н.е. 


Фреш, скоріше всього, не пили, адже зберегти до травня свіжі грона винограду доволі проблематично. Так само не пили оксос, тобто воду з додаванням оцту – такого роду напої пили зазвичай у походах, при відсутності чистої води: тоді оцет додавали до води для її знезараження. 


А що пили? Те, що зазвичай п’ють у виноградарських селах на весіллі – консервований сік або компот з розведеного виноградного сиропу. За нашою класифікацією – це безалкогольні вина другого і третього сорту. 


Чи пили на весіллі алкогольне вино? Аналіз євангельського тексту дозволяє стверджувати: Так, частина гостей його пила. Інакше весільний староста не сказав би фразу: «Кожен чоловік дає спершу вино добре, а як нап’ються (сп’яніють) – гірше». Звісно, що це не була сучасна пиятика, адже алкогольне вино в ті часи було слабкіше чим теперішнє пиво. Проте якщо протягом тривалого часу попивати навіть такий слабоалкогольний напій, то неминуче сп’янієш. Можна припустити, що та частина чоловіків, що вживала алкогольне вино, вже була п’яна (жінки не пили з описаних вище причин). Сам весільний староста, скоріше всього, перебував у стані повної тверезості – в силу виконуваної ним відповідальної функції. 


Так от, під час весільного застілля вино закінчилося. Скоріше всього, йдеться саме про алкогольне вино, адже з компотами в селі зазвичай немає проблем. Чому це сталося – можна тільки здогадуватися. Можливо, алкогольне вино не користувалося популярністю, тому його не заготовили в достатній кількості. А може стали більше пити ніж раніше. 


АНТИАЛКОГОЛЬНА НАСТАНОВА ІСУСА ХРЕСТА 


Схема проста. Частина людей на весіллі п’є алкогольне вино. Раптом воно закінчується і це привертає загальну увагу. Ісус здійснює диво, перетворюючи велику кількість води (400–600 літрів) на якесь інше вино, значно смачніше. Його несуть спочатку весільному старості, бо він персонально відповідає за те, щоб часом не сталося якогось харчового отруєння (так само робиться й досі в українських селах). Староста куштує вино. Воно виявляється настільки приємним, що староста закликає до себе молодого і висловлює йому своє захоплення. 


Що ж це було за вино, яке так сильно відрізнялося від вин другого, третього і четвертого сорту, що їх пили весільні гості? Це було вино першого сорту, тобто виноградний фреш – свіжо віджатий виноградний сік. До цього висновку доходять теологи, що глибоко досліджували це питання. «Можна бути впевненим, що створений Ісусом напій був освіжаючим, безалкогольним виноградним соком» – пише Джеймс Бойд (James Boyd), доктор богословських наук (див.: «Алкоголь і Біблія»).«Добре вино на весіллі в Кані мало бути свіжим виноградним соком» – стверджує американський теолог і проповідник Чак Нортроп (Chuck Northrop). 


Тільки виноградний фреш, та ще й у травні місяці, міг здивувати весільного старосту і викликати його захоплення. І тільки живий сік був напоєм, що відповідав гідності Сина Божого. В жодному разі це не могло бути розбавлене алкогольне вино четвертого сорту – отруйне наркотичне пійло. Неймовірно, щоб Ісус запропонував його своїм вже підпилим землякам, та ще й у такій величезній кількості. Натомість велика кількість смачного свіжого соку мала їх збадьорити, очистити кров від алкоголю і повністю протверезити. 


Ігор Каганець.

2 коментарі:

  1. Хто такий Ігор Каганець - науковець чи пройдисвіт?http://forum.te.ua/showthread.php?t=69123

    ВідповістиВидалити
  2. Все логічно і підтверджується іншими дослідниками. Дійсно в ту пору було немало способів зберігання безалкогольного вина, які тут описані і неописані. Ще сік очищували від частинок шкірки і кісточок, які і є каталізаторами бродіння, наливали в нові амфори, наливали зверху олії, закупорювали і ставили в найхолодніше місце. Такий сік теж зберігався довго. (Пише ответственный секретарь Иоанно- Предтеченского братства «Трезвение» Русской Православной Церкви
    канд. хим. наук Клименко Иван Петрович) Аттестационная работа
    "Образ и значение вина в текстах Пятикнижия Моисеева"

    ВідповістиВидалити