середа, 14 березня 2012 р.

“Здоров’я треба заслужити у Бога!” Рецептами здоров’я та довголіття ділиться найстарший українець Петро Лизан

    Немає, мабуть, такої людини, яка б не хотіла прожити довге та щасливе життя, та ще й у міцному здоров’ї. Однак вдається це не всім. Десятки та сотні років люди намагаються розгадати секрет молодості, здоров’я та безсмертя, та похвалитися столітнім ювілеєм може небагато людей. Ведуться досі суперечки й щодо факторів, які впливають на старіння організму, проте чарівного еліксиру так ніхто і не винайшов.  До одного із таких щасливців належить і найстарший українець з Тернопільщини 111- річний Петро Лизан, який розповів нам про свої секрети довголіття…

    Секрет перший – постійна праця
Перед нами відкритий паспорт та військовий квиток, у якому чітко записана дата народження – 12 травня 1900 року. Й самому дідусеві не віриться, що вже стільки років прожито! Більшість із них минуло у важкій роботі. Петро Павлович та його батько власноруч побудували будинок, у якому герой нашої розповіді проживав донедавна. Господарку мав чималу. “Було дві-три корови, пара коней, свині, кури, гуси, качки – все, як годиться. Це все треба було обійти, нагодувати. Вставати доводилося о 4-5 годині ранку. Косив гектари трави за один день”, – розповідає довгожитель.
    Працював у колгоспі на різних роботах: і різноробочим на фермі, і фірманом, і трактористом. Навіть після смерті дружини продовжував тримати корову, домашню птицю. “Роботи не боявся ніколи, – каже внучка Марiя Кушнiр. – Коли ми забрали його до себе, а це було 17 років тому, то за ним привезли і його корову. Допомагав по господарству. І всьому давав лад”.
     Петро Лизан не розуміє людей, які сьогодні нарікають на життя. “Кажуть люди, що зараз біда, але якщо порівняти з тим, що було колись, то це величезна різниця. І можна тримати велику господарку, та ніхто вже не хоче важко працювати” – каже чоловік.


    Секрет другий – тільки домашні продукти

Усе життя пан Петро не перебірливий в їжі. Все, що кухня готує – все їсть. “Знаю, що літні люди вередливі та перебірливі в їжі, однак із нашим дідусем – немає жодних проблем. Жодного разу він не сказав, що тієї чи іншої страви не люблю. Все, що даємо – все їсть”, – каже пані Марія.
    Дуже любить чоловік домашні продукти: від хліба і до м’яса – все має бути натуральне. Особливо любить молочні продукти та солодощі.
    Секрет третій – алкоголю та сигаретам – “ні!”
Петро Павлович належить до тих людей, здоров’я яких набагато більше залежить від наших звичок і харчування, аніж від лікарського мистецтва. Усе життя пан Петро вів здоровий спосіб життя. Не дозволяв собі вживати алкоголь, не було часу на паління. Пригадує, колись у дитинстві з сусідським хлопчиком гнали пасти корову і хотіли спробувати смак тютюну. “Уже замотали тютюн у папір, але випадково побачив батько. Дісталося нам тобі добряче! Відтоді і до сьогодні навіть не брався до куріння”, – каже найстарший українець.
    За здоровий спосіб життя Петро Лизан отримав і міцне здоров’я. Донедавна навіть читав книги. До 94 років жодного разу не був у лікарні та не приймав жодних пігулок. Аж поки не зламав ноги. Проте навіть з переломом пролежав всю зиму вдома. Відтоді скаржиться тільки на відсутність сили у ногах. Але варто сказати, що ні з серцем, ні з тиском, ні з головними болями у нього проблем немає. “Вже, можна сказати, зиму перезимували. Діти приходили зі школи з кашлем та соплями, а дід жодного разу не кашляв”, – каже пані Марія.
    Секрет четвертий – щира молитва
   “Я сам не знаю, звідки в мене стільки здоров’я, пережити дві війни, похоронити стільки рідних і близьких… на це мабуть Божа воля”! – зізнається пан Петро. Під час воєн не раз бачив, як чоловіки, з якими йшли пліч-о-пліч падали від смертоносних куль, а він приходив додому майже не ушкоджений. З Божою поміччю, як вважає чоловік, пішки повернувся додому аж з Китаю, куди його закинуло у важкі воєнні роки. “Чужі люди мені давали їсти, пускали переночувати на кілька годин, і я за місяць і тиждень я дійшов додому. Не знаю, за що заслужив в Бога таке здоров’я!”, – згадує пан Петро.
    Секрет п’ятий – оптимізм та любов до людей
Пережив дідусь і багато рідних. Похоронив дружину, дочку, трьох зятів. Дочекався чоловік 10 онуків, 25 правнуків та 3 праправнуки. На Різдво та Великдень одного святкового столу та однієї кімнати для гостей замало, і це ще не вся родина.
   Усіх дітей, яким пан Петро став хрещеним батьком, уже й не злічити. Жодного разу не відмовлявся від такої почесної місії. Донедавна на нього залишали двох своїх дітей та ще й сусіди приводили трьох. За солодкі ласощі та любов, які завжди дідусь дарував малечі, вони відповідали йому також любов’ю.

Джерело: інтернет видання "Погляд"

Немає коментарів:

Дописати коментар