четвер, 28 липня 2011 р.

Духовні обереги ХРЕСТИ ТВЕРЕЗОСТІ: спогад про минуле, пересторога сучасникам

Уже тривалий час увагу прихожан привертає скромний чавунний хрест на подвір'ї при самому вході до церкви у селі Завалові. Не стільки хрест, скільки напис на ньому: «Вь пам'ять святой тверезости 1874. Господи оружіє на діявола кресть твой даль єси намь».
Ще в дитинстві я чув від старожилів, що біля цього Хреста п'яниці клялись перед Богом і людьми не вживати більше «відьомського зілля». Цю ж інформацію підтвердив у виданій орієнтовано у 90-х роках вже минулого століття збірці вчитель Богдан Манюк віршем «Хрест тверезості»:
Не був він символом лихого
і на молитву не скликав,
лиш на п'яниць дивився строго,
ганьбив їх, мучивсь і зітхав.
Раби безглуздої отрути клялись,
упавши перед ним, про зілля відьомське забути.
І... помагало не одним.
Цими скупими рядками інформація про цю історичну пам'ятку для мене обмежувалася. І ось цього літа цілком випадково я зустрівся з уродженцем Підгаєць, лікарем обласного наркологічного диспансеру Олексієм Йосиповичем Мелимукою, який охоче поділився своїми публікаціями на протиалкогольну тематику у фахових виданнях, іншими напрацюваннями, серед яких найбільшою знахідкою для мене, звичайно, стали відомості про передумови і встановлення «Хрестів тверезості», яких, за його даними, на Тернопільщині залишилось ще понад сорок.
Як відомо, у 1848 році на наших теренах була скасована панщина. Наш народ став вільним, але душа його ще несла на собі чорну пляму раба. Він не міг належно користуватися свободою, а тому легко потрапляв до згубних тенет зрадливого пияцтва. Жахливий вигляд мав тоді наш край. У бідних занедбаних селах стояли просторі корчми, де народ не тільки пропивав своє майно, а й розум їх честь. З веселою горілкою вливалась до національного організму страшна отрута, що нівечила тіло та вбивала душу. В захланні руки корчмаря йшла скиба за скибою, хатина за хатиною, остання корова від дітей і навіть батьківська спадщина.
У другій половині XIX століття у Східній Галичині один шинок припадав на 220 жителів, тобто в середньому по чотири корчми на село. А одна початкова школа - на 1500 осіб.
У таких умовах вже в 1854 році на Галичині за почином кардинала Михайла Левицького виникають, до речі, перші у світі Братства тверезості.

Наступним апостолом на галицьких теренах через 30 років став Львівський Митрополит Йосиф Сембратович. У своїх «Посланіях» до всіх українських священиків «О достоїнстві чоловіка» він закликав усіх освічених українців, а насамперед священство, до боротьби з цим всенародним лихом. А ще Йосиф Сембратович заохочував створювати при церквах братства тверезості. Вони уособлювали собою багатотисячні зібрання селян. Супроводжувалися ці місії символічними похоронами горілки та встановленням пам'ятних хрестів тверезості.
Ці хрести були спеціально відлиті з чавуну і продавав їх по 30 ринських львівський купець Михайло Димет. (Він став відомим тим, що першим привіз до Львова «Кобзар» Тараса Шевченка). Такий хрест у 1874 році було встановлено біля входу до церкви у нашому селі, який зберігся до сьогоднішні.
Цього ж року Митрополит проголосив свої історичні послання «Про велику гідність людини» та «О братствах тверезості», які знаменували нову епоху фізичного й економічного оздоровлення Галичини.
З того часу свідомі українці, особливо молодь, об'єднувалися в різноманітні громадські організації, почала зростати національна свідомість. По селах, в основному за народні кошти, споруджували школи та читальні. Яскравим прикладом у цьому плані є діяльність відомого українського письменника Андрія Чайковського, який у той час працював адвокатом у Бережанах.
Там він був одним з організаторів і тривалий час очолював філію «Просвіти», яка керувала освітньою працею у всьому повіті і поглиблювала національну свідомість серед народних мас.
Крім того, А. Чайковський був співзасновником товариства тверезості і головою Бережанського відділу. В останньому, до речі, читали доповіді про шкідливість алкоголю для людського організму. Сам Чайковський видав цілу збірку під назвою «Алкогольні образки», у передмові до якої писав: "Сі образки написав я в цілі побоювання язви алкогольної..., в яких змальовано ярко шкідливість уживання алкоголю взагалі. Мої образки дотикаються усіх верств суспільних - від фабричних робітників до бюрового інтелігента, вони суть і трагічні, і смішні».
У Бучацькому повіті одним з основних організаторів молоді був Іван Балюк, пізніше четар Українських січових стрільців, який геройською смертю поліг на околиці нашого села і похований на Заставецькому цвинтарі. «Цілий повіт мусимо зорганізувати. Відновити «Просвіти», нові позакладати. Хлопців у Січ згуртувати. Думаю, що знайдеться гурток товаришів, які при добрій охоті займуться своєю справою», - планував він.
Товариство «Просвіта» було створено і в Завалові. Побудовано читальню (клуб). При «Просвіті» діяв гурток товариства «Рідна школа» з досить поважною, як на той час, бібліотекою. Діяли самоосвітній гурток спортивного профілю, театральний гурток і хор, пожежне товариство «Січ», гурток «Сільського господаря», господарсько-кредитове товариство «Поміч», кооператива «Злука».
У березні 1901 року у Відні розпочав роботу антиалкогольний конгрес. Його почесний президент, австрійський міністр освіти Горіль відзначив, що в Галичині є краєвий закон проти пияцтва, який варто застосувати в усій державі. На початку XX століття почалась нова хвиля боротьби за тверезість.
У 1930 році вийшла відозва, підписана Митрополитом Андреєм Шептицьким та всіма єпископами спільно з керівниками культурно-освітніх установ. Ця відозва була опублікована майже в усіх українських газетах того часу. Текст не втратив своєї актуальності і сьогодні.
Проведена робота дала відчутні результати. До 1939 року і в перші післявоєнні роки на нашій території практично було викорінене пияцтво, особливо серед молоді, яка збиралася у неділі та свята на різні гулянки, спортивні змагання, грала вистави і ставила концерти, збиралась у читальнях, будучи абсолютно тверезою. Поява кого-небудь у нетверезому стані спричиняла до негайного виключення з товариства.
135 років минуло з часу встановлення відзнаки тверезості. Але те, що відбувається зараз, мало чим відрізняється від тодішніх подій і має служити пересторогою нашим сучасникам.
Володимир ЧИСТУХ.
с. Завалів Зборівського району

Немає коментарів:

Дописати коментар