вівторок, 10 травня 2011 р.

Бойовий гопак

Боротьба з пияцтвом не може обмежуватися тільки проповідями і лекціями, а й слід докладати максимум зусиль до поліпшення морального та фізичного стану нашої молоді. Зокрема розпочинаємо серію статтей про прадавнє бойове українське мистецтво - Бойовий Гопак. 
Бойов́ий гопáк — українське бойове мистецтво, відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях та власного досвіду дослідника бойових мистецтв Володимира Пилата.

Що таке Бойовий Гопак

Протягом століть життя українського народу під чужим пануванням будь-які прояви національної культури, а тим паче бойової, жорстоко переслідувалися. Тому до наших днів практично не збереглися цілісні методики самовдосконалення, якими користувалися скитські воїни, руські дружинники та запорізькі козаки, хоча в багатьох українських родах ще не перервався ланцюжок таємної передачі знань про бойове мистецтво від батька чи діда до сина чи онука.

Початок відтворення Бойового Гопака
Перш ніж почати роботу над відродженням бойового гопака Володимир Пилат впродовж сімнадцяти років вивчав кіокушин карате, з них вісім років був сенсеєм. Паралельно з кіокушином вивчав годзю-рю, соне, шотокан карате, кікбоксинг, джиу-джитсу та айкідо. З початку 80-х років почав досліджувати та систематизувати знання про бойову культуру українців. Взявшись за дослідження народних танців, Володимир Пилат звернув увагу на багатсво і різноманітність їх рухів. Він виявив, що українські танці, особливо популярні серед козацтва Гопак та Метелиця, містять у собі дуже багато елементів, не поширених у інших народів і схожих на бойову техніку - удари ногами у стрибку, присядці чи "павучку", різноманітні кроки, відбивання, підсікання, "повзунці", "присядки", "тинки", "копняки" і т.ін. Пізніше ці рухи, належним чином трансформовані до вимог сучасного бойового мистецтва, склали основу технічного арсеналу Бойового Гопака. Таку назву відтворене бойове мистецтво предків отримало через те, що значну частину техніки вдалося розшифрувати завдяки дослідженню народних танців, перш за все Гопака.
Також певний вплив на формування техніки Бойового Гопака мали прийоми самозахисту селян Галичини. Практично в кожному селі були школи, в яких вчили дітей боротися. В школі був майстер, що вчив дітей битися, боротися, розвивати в собі силу і захищати себе та своє село від нападників. За це односельчани давали йому харчі. Майстер бойових мистецтв не мусив займатися городом, скотарством, а лише підготовкою молодих воїнів. Деякі елементи традиційної боротьби показали В. Пилату дід та батько. Загалом є сім ступенів майстерності. Найвищий рівень - "волхв". Його має лише Володимир Пилат - Президент Міжнародної федерації бойового гопака.


Історія розвитку
У 1985 році було зібрано матеріал по дослідженню лицарського мистецтва українців і у Львові Володимир Пилат відкрив експериментальну школу по дослідженню Гопака, як бойового мистецтва. У 1987 році офіційно засновано "Школу Бойового Гопака".
Напрацьований матеріал було систематизовано та видано окремою книгою у 1991 році накладом у 20 тисяч. (Є. Приступа, В. Пилат. "Традиції Української Національної Фізичної Культури", Львів). 1994 року В. Пилатом видано книгу "Бойовий Гопак".
У 1996 році 18-19 травня у Львові було проведено перші всеукраїнські змагання із бойового гопака, в яких взяло участь понад 150 учасників. 10-13 квітня 1997 року у Львові проведено другі всеукраїнські змагання (300 учасників із 8 областей України). В жовтні 1997 року бойовий гопак визнано національним видом спорту. В грудні 1997 року зареєстровано "Центральну школу бойового гопака", яка є громадською, позапартійною та позаконфесійною організацією.
Протягом 1998-2000 років Центральною школою бойового гопака проведено 7 чемпіонатів різних рівнів, 8 навчально-вишкільних семінарів, багато показових програм та фестивалів гопака в різних регіонах України.
У 2001 р. було створено і зареєстровано Міжнародну федерацію бойового гопака, яка займається поширенням бойового гопака за межами країни.
З 7 по 15 жовтня 2001 р. у місті Черджоу в Південній Кореї відбувся IV всесвітній фестиваль бойових мистецтв, на якому збірна України з Бойового Гопака зайняла третє місце, чим шокувала увесь світ бойових мистецтв. По завершенні фестивалю, учні школи Бойового Гопака подарували книгу Володимира Пилата "Бойовий Гопак" до бібліотеки Шаоліню.
У 2002 році було відкрито експериментальну школу з українського жіночого бойового мистецтва "Асгарда". Це мистецтво базується на техніці бойового гопака, але в ньому враховуються анатомо-фізіологічні можливості жінки. Дівчата вивчають боротьбу, техніку і тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту.
Початковий ступінь оволодіння бойовим гопаком не вимагає надзвичайних зусиль по розтягуванню зв'язок чи силовій підготовці. Духовна основа бойового мистецтва - любов до Бога та України. Замість медитації на заняттях - молитва та козацькі пісні. Ритуал зведено до мінімуму. Жодне тренування не обходиться без жартів та ігрових форм навчання рукопашу, не залишаючи, втім, часу для лінощів. Крім руханок, крім звичайних спортивних занять гопаківці вивчають народні пісні, українські обряди, кожен має знати історію України". У пошані гопаківців - національний одяг. І не лише через патріотизм. Вишиванка, шаровари, пояс і чоботи - зручне для бою вбрання, адже шаровари приховують момент підготовки удару ногою, тож супротивник не бачить, куди отримає "копняка. Перед бойовим гопаком - велика перспектива. 
 


3 коментарі:

  1. Було б добре якби у Копичинцях відкрили школу бойового гопака, чи хоча б карате. Мали б школярі чим займатися після уроків, тай здоровіші та свідоміші б були

    ВідповістиВидалити
  2. А важко навчитись бойовому гопаку.

    ВідповістиВидалити