вівторок, 26 квітня 2011 р.

Методи тверезої боротьби


Найбільшими труднощами, з якими зустрілися в галицькому та буковинському селі представники нової української генерації, були безпробудне пияцтво, майже стовідсоткова неписьменність серед селянства, духовна деградація та розпуста (те що ми маємо і сьогодні). Про це згадував сучасник: “…Горе було, велике горе! Настане сльота, неділя, свято, корчми розпиралися від народу. Прийде зима, чоловік гостем дома. Жінки й собі це перейняли і пили нарівні з чоловіками… Замість того, щоб піти до церкви, послухати слова Божого, в корчмі та під корчмою лежав народ покотом…” . В даний період чимало галицьких і буковинських селян через систематичне пияцтво заходили у борги перед місцевими пропінаторами (власниками монопольного права на продаж спиртних напоїв.), при цьому нерідко втрачали все раніше нажите майно, залишаючи свої родини без засобів прожиття. Так, тільки під час однієї з численних ліцитацій майна 30 травня 1899 р. у м. Коломиї втратили усе нерухоме майно 40 чоловік. Це було наслідком того, що антиалкогольний рух у Галичині, переживши свій пік у 1875–76 рр., пішов на спад. Поступово занепадали вже засновані “Братства тверезості”, тому в першу чергу потрібно було впровадити здоровий спосіб життя серед населення.
Після створення "Союзу Січей" - наголошувалося, що першочерговем завданням союзу є орієнтація січових товариств на боротьбу з пияцтвом, оскільки на той час жителі Галичини споживали понад 4,5 млн. літрів спиртних напоїв у рік. Для вирішення поставленого завдання січовикам пропонувалося поширювати між селянством літературу антиалкогольного спрямування, створювати братства тверезості та самим подавати приклад тверезого способу життя. У січових виданнях регулярно публікувалися матеріали, в яких у доступній, переконливій формі автори доводили шкідливість пияцтва для організму людини, а також вказували шляхи подолання цього зла. З цього приводу неодноразово виступав на сторінках січового календаря “Запорожець” повітовий лікар із Кам’янки Струмилової М.Олійник. Більшість січовиків на загальних зборах товариства складали присягу про дотримання тверезого способу життя та бойкот корчем. У результаті антиалкогольної пропаганди, яку активно проводили січовики, у с. Вовчківці Снятинського повіту “… з восьми корчем залишилося тільки дві, та й ті світили в будні пусткою”. За нашими підрахунками, станом на 1908 р., члени близько 70% “Січей” Галичини утримувалися від вживання міцних алкогольних напоїв, близько 20% вживали тільки пиво. Це викликало незадоволення серед пропінаторів (власників монопольного права на виробництво і продаж спиртних напоїв, так як зараз в сучасних підприємців - торговців алкоголем), які зазнавали збитків від зменшення обсягу проданої алкогольної продукції. Тому вони намагалися різними способами відтягнути українське селянство від січового руху, використовуючи при цьому різноманітні підступні засоби. Так, у 1903 р. у с. Супранівці Скалатського повіту власник корчми намагався дати місцевим січовикам “…50 літрів пива даром, аби лишень відступили від бойкоту корчми”. Подібних прикладів можна наводити багато. У січових виданнях постійно наголошувалося на шкідливості для людського організму вживання алкоголю. Як альтернативний напій під час проведення різноманітних січових акцій пропонувалося вживати чай та квас. Антиалкогольна пропаганда велася і через січові пісні.
Отже, ми можемо виділити такі методи боротьби які велися січовиками:
-          розповсюдження антиалкогольної літератури
-          створення Братств тверезості
-          власний приклад тверезого життя
-          проведення лекцій тверезості
-          бойкот корчмам

Немає коментарів:

Дописати коментар