четвер, 24 лютого 2011 р.

Телегонія та розпуста (церковна точка зору)


       Слово розпуста є добре відоме. Під цим поняттям ми розуміємо нечисті думки, пожадання, непристойні і грішні дотики, сороміцькі слова, статеві гріхи, збочення різного роду, непристойні бажання – словом все, що противиться християнські чесноті стриманості. Сьогодні це поняття досить успішно замінюють іншими термінами, щоб не разити наш слух, щоб приспати пильність молодих людей і щоб поволі його легітимізувати у всіх ділянках суспільства. Це явище таке ж старе як світ. Про нього говориться також у Біблії. Серед семи головних гріхів представлених у катехизмі є також нечистота або розпуста. Протилежною позитивною чеснотою є чистота.


Вона пов’язана із зусиллям панування над собою. Людина, керуючись своїми пристрастями, отримує спокій, або дозволяє їм поневолити себе і стає нещасною. Панування над собою є довгою є довгою працею і вимагає тривалості. Ніколи не можна думати, що воно дотягнеться раз і назавжди. Контроль над собою потребує зусилля, до якого треба знову й знову вдаватися упродовж усього життя. Особливих зусиль належить докладати в дитинстві та молодості, тобто в період формування особистості.
Церковний катехизм дає тлумачення терміну розпуста. Це поза позаподружній статевий зв'язок між чоловіком і жінкою. Вона серйозно суперечить гідності осіб та людській сексуальності, яка природно скерована до добра подружжя та до народження і виховання дітей. Крім того, розпуста є тяжкою причиною спокуси, коли вона спричинює моральне зіпсуття молоді.
Потрібно собі добре затямити, що кожен важкий гріх є духовною смертю нашої душі. Тому мусимо старатися якнайскоріше визволитись від нього через покаяння, щоб не загинути на віки. Преподобний Ніл Синайський навчає: «Пильнуй, чоловіче, стриманости. Звідки ж ти знаєш, чи житимеш і чи покаєшся, визначаючи собі роки життя? Падаючи, ти чиниш поблажливо щодо своєї плоті, тимчасово як мав би зосередитися на пам’яті про смерть, щоб якомога живіше уявити у своєму серці жахливий присуд Суду і цим погасити мудрування розпаленого тіла».
Святий Никодим Святогорець пропонує деякі засоби, які допоможуть боротися із цією залежністю: уникати осіб, які спокушують нас; не бути лінивим; нікого не судити і не осуджувати, особливо ж за гріхи розпусти. Знай, коли ти швидкий на осудження і зневагу до інших, то Господь покарає тебе, допустивши тобі самому впасти в той гріх, за який ти осуджуєш інших.
Часом дивує факт, що нечестиві, ті які чинять тяжкі гріхи, живуть у розкошах і втішаються добрим здоров’ям. Чи Господь не бачить цього, допускає їхні гріхи, даючи довгі роки життя і благополуччя. Чи може Він проявляє своє милосердя і чекає на покаяння людини. Буває і так, що за гріхи батьків розраховуються невинні діти. Не раз чисельними і важкими хворобами дітей Бог намагається врозумити і направити на правдиву дорогу родичів. Тільки через розкаяння, виправлення способу життя батьки-матері, доля дітей може змінитися. Чим більше грішать родичі, і чим менше вони каються, тим більше наражають на небезпеку своїх дітей.
Вартує згадати також про непристойний одяг. Ті хто одягаються непристойно є знаряддям диявола, який використовує їх, щоб занапастити душі (св. Бернард). Маємо сьогодні багато проблем внаслідок різного роду вседозволеності. Часто чуємо про так звану сексуальну революцію, про права меншин, про свободу людини у виборі статевого партнера, про вільну любов, але всі ці речі є лише прикриті добром. Насправді вони несуть велике спустошення і погибель для багатьох.
Як же нам вберегтися від згубного впливу розпусти? Найкращими ліками є молитва, Сповідь і Причастя. Маємо також пам’ятати, згідно слів апостола Павла, що наше тіло є храмом Святого Духа. Коли приходить спокуса поповнити гріх, пригадаймо собі про те, Хто в нас живе. Тому кожен важкий гріх. А особливо той, що стосується осквернення тіла засмучує Духа.
З ранніх років батьки отруюють своїх дітей відкритою розпустою, сварками на очах дітей, розлученнями. Що чують підлітки, про що читають, які кінофільми дивляться? Блуд оскверняє думки, ослаблює волю, бруднить почуття. Він наповнює гноєм і гниллю все духовне життя людини. Він нищить в душі бажання і стремління до всього чистого, святого, благородного, піднесеного. Він віддає людину під владу диявола і його справи.
Пам’ятаймо, що Господь прийшов у світ. Щоб спасти грішників, серед яких є і ми з вами. Ми дійсно потребуємо відкуплення і зцілення. Тому не відкладаймо час покаяння, бо доки живемо у світі, то маємо можливість змінити свою вічність. Отець Небесний завжди готовий прийняти у свої обійми грішну людину, яка визнає свої гріхи і кається в них.

Підготував о. др. Руслан Корнят
член Братства Тверезості
м. Копичинці

Немає коментарів:

Дописати коментар